Щоразу, коли ми опиняємося у складній життєвій ситуації, мозок виробляє базову оцінку ризиків, що ґрунтується на якості та кількості близьких відносин.
Якщо у нас є друзі та рідні, і ми відчуваємо, що вони допоможуть нам впоратися з проблемами, наш потенціал для їх вирішення суттєво збільшується.
Мозок в таких обставинах не сприймає проблемну ситуацію, як небезпеку, скоріше навпаки, як щось, що ми обов’язково подолаємо.
Мозок забезпечує нас дофаміном, готуючи до вирішення проблеми.
Але якщо доводиться боротися з труднощами поодинці, без емоційної підтримки та допомоги, ймовірність успіху знижується.
Без емоційної підтримки з боку інших наш рівень тривожності, навпаки, підвищується.
Замість дофаміну в організмі виробляються нейрохімічні речовини, що посилюють стрес, такі як кортизол.
А оскільки вони, як правило, пригнічують продуктивність, то сама природа та нейрофізіологія нервової системи вимагають залучити до вирішення проблем когось ще.
Але краще ніколи не просити інших брати на себе більше, ніж хотіли б пережити самі…
Art by Ольга Гайдамака
