Мішель Фуко, французький філософ та історик, писав про античний жанр «гіпомнемат», тобто пам’ятки, записки для себе. Фуко називав щоденник «зброєю для духовної битви», способом застосовувати філософію, очищати розум від хвилювання та дурниць та долати труднощі.
Навіщо вести щоденник або робити щоденні нотатки?
– щоб відобразити прожитий день
– щоб заглушити шум у голові та уповільнити розум
– для того, щоб підготуватись до наступного дня
– записати ідеї, які спали на думку
– щоб укласти мир із собою
– щоб полегшити душу
– щоб спокійно залишитися наодинці зі своїми думками
– щоб відокремити шкідливе від змістовного.
Замість того, щоб тягти багаж у мозку чи серці, вивалити його на папір.
Замість того щоб дозволяти думкам безконтрольно мчати або проковтувати недопечені припущення, краще змусити себе записати і перевірити їх.
Виклад думок на папері дозволяє подивитися на них із боку. Це дає ту об’єктивність, якої часто не вистачає, коли розум затоплений страхами та розчаруваннями.
Якщо ви починали колись писати, але покинули — почніть знову.
Буває, що вибиваєшся з ритму, тому знову зробить це. Спробуйте знайти час сьогодні.
Ведення щоденника – це спосіб поставити складні питання.
В якому місці свого шляху я знаходжусь?
Який маленький крок я можу зробити сьогодні для досягнення мети?
Чому я сьогодні схвильована?
Що я просто зараз можу вважати благом?
Чому мене так турбує, яке враження я справляю на людей?
Якого важкого вибору я уникаю?
Я керую страхами чи страхи керують мною?
Як сьогоднішні проблеми розкривають мій характер?
Подумайте над тим, що ведення щоденника може бути однією з найважливіших речей, які ви робите за день.
Art by Marta Pinchuk