Коли мова заходить про те, щоб почати щось нове – змінити кар’єрну траєкторію, запустити власний бренд або відмовитися від відносин, що віджили себе, нам необхідно те, що в психології прийнято називати соціальною сміливістю.
Більшості відома типологія Карла Юнга, яка передбачає поділ людей на екстравертів та інтровертів.
Як би мене не переконували, що це застарілий підхід, і насправді в житті все не так, заперечення, що часто зустрічаються на різних тренінгах, це викликає у мене лише посмішку. Приблизно так само, як у ситуаціях, коли я чую, що ґендер – це штучне поняття, спеціально сконструйований дискурс.
Як на мене, поділ на екстравертів та інтровертів – це лише початок тієї великої диференціації людства, яка станеться в 21 ст.
Дарма недооцінений Юнг і відкрите їм колективне несвідоме ще стануть приблизно тим самим, чим був для 20 століття Фрейд і його зацикленість на сексуальності.
Якщо повернутися до поведінки соціально сміливих людей, їх особливість у тому, що вони поводяться як екстраверти у плані ініціативи, та як інтроверти у розмові, тобто готові більше слухати, ніж говорити.
Їх успіх пов’язаний з тим, що вони вміють свідомо керувати своїми сильними сторонами, демонструючи як екстраверсію, так й інтроверсію у тій пропорції, яка для них комфортна, залишаючись при цьому собою.
Іншими словами, соціальну сміливість можна і потрібно розвивати, попередньо вивчивши себе, свої сильні сторони та обмеження.
Саме тому, проводячи кар’єрні консультації, я завжди починаю з оцінки потенціалу.
Якщо робити інакше, то це буде профанацією або декларуванням банальностей типу
“беріться за те, за що більше ніхто не хоче братися, або за те, в чому ви бачите прихований потенціал”.
Якби все було так просто, нікого б не турбувало питання свого призначення…
Art by Ольга Гайдамака
