Коли ми визнаємо і приймаємо те, що якихось речей змінити не можна, що болю уникнути не можна, що деяких неприємних обставин ніколи не подолати, що трагедія рано чи пізно з’являється в кожному житті, це вивільняє нас для спрямування на виконання того, що ми, власне, можемо зробити.
Що власне в нашій владі.
Дуже незначна зміна курсу, легка переорієнтація себе з поступовим рухом в обраному напрямку допомагає відбудувати життя.
Помолитися ввечері перед тим, як лягти у ліжко.
Зробити зранку зарядку.
Поспати лише на пів години довше.
Спілкуватися з друзями хоч раз на тиждень з кавою та смаколиками.
Прощати.
Присвячувати дві хвилини щоденно, щоб висловити комусь вдячність.
Допомагати тим, хто потребує цього.
Стримувати себе, коли хочеться відповісти.
Проводити час тільки з рідними кожну неділю.
Якщо порівняти ці дії з тим, що ми зазвичай робимо впродовж дня, ці зміни дуже незначні та непомітні.
Але, якщо практикувати їх достатньо довгий час, вони можуть суттєво змінити наше життя.
Art by Ольга Гайдамака
