Досліджуючи те, як, чому і чого бояться люди, вчені виявили, що саме страх є відправною точкою всіх неприємних станів душі — гніву, заздрості, ревнощів, боязкості, сорому, жадібності, почуття провини.
У страху є три опори
1. Випадання із сьогодення. Страх переповнює нас, якщо ми подумки та емоційно «випадаємо» з поточного моменту. У таких ситуаціях зазвичай виникають думки, що починаються з «а раптом». Похмурі очікування та тривога заважають зосередитися на поточному моменті, тому що формуються на основі того, що може статися в майбутньому, а не на тому, що відбувається зараз.
2. Зацикленість. Така зацикленість відчувається як надмірно сильна тяга, що не дозволяє ні на секунду забути про об’єкт бажань або переживань, і часто змушує відчувати підвищений стрес. Така зацикленість на чомусь вимагає великої кількості енергії, наше мислення просто «залипає» на чомусь, що може і не мати до нас прямого відношення.
3. Очікування. Це третя опора страху. Очікування – це сильна емоційно-ментальна прив’язка до одного з варіантів розвитку подій. Це надзвичайно обмежує фокус нашої уваги. Коли ми отримуємо те, чого домагалися, наша радість обмежена, тому що трапилося найочікуваніше; а якщо результату досягти не вдається, виникає розчарування, гнів чи почуття провини.
Страх зароджується тоді, коли на повну силу працюють усі три опори — випадання із сьогодення, зацикленість та очікування. Для подолання страху достатньо зруйнувати хоча б одну з його опор.
Як показує досвід проведення програми «Порядок після кризи» https://zhuravlyova.com/poryadok-pislya-kryzy/ комусь складніше впоратися з очікуваннями, хтось постійно випадає із сьогодення, для інших зацикленість – зовсім біда.
Спільним є лише розуміння, що не можна дати страху поглинути нас.
Art by Ольга Гайдамака
