Більшість з індивідуальних менторських програм вже добувають кінця.
Отже, хочу спробувати у декількох постах узагальнити певні рефлексії, над якими працювали з клієнтами протягом року.
Здебільшого, сильним та рішучим людям було складно прийняти ідею циклічності життя.
Себто ідею того, що життя є неминучим, ритмічним циклом уподобань та втрат, і з цим нічого не можна вдіяти, окрім того, щоб припинити чіплятися за минуле..
Водночас з цим траплялися важливі інсайти, що життя не варто ототожнювати з щастям, бо цього замало, у житті має бути сенс.
Втім, сенс є доволі крихка річ, його можна знайти тільки вразі усвідомлення всієї загальної картини, що включає складні часи та навіть трагедії.
Жодне правильне мислення, правильна віра, правильна практика не позбавлять нас від зустрічей із цим людським станом.
Проте, саме в такі темні часи людина має шанс стати більш зрілою, більш самодостатньою та здатною керувати власним життям.
На останній зустрічі один з клієнтів якось так про це висловився – несподівана зустріч з новим досвідом і є свободою, себто запрошенням взяти на себе більше, ніж нам було б зручно.
Art by Marta Pitchuk
