Кожні 7 років я змінюю кар’єру, частина 5

Отже, занурившись у світ психології, я вирішила, що обов’язково стану психотерапевтом, тому що це реальна можливість допомагати іншим людям, зробити чиєсь життя кращим. Я почала придивлятися до різних напрямів психотерапії, і зрозуміло читала Юнга, Фрейда, відвідувала тренінги гештальтистів та багато іншого. У той час, далеко не всі напрямки, що існують у світі, були представлені у нас, багато було вперше, тому буквально все було цікаво.

Це було якесь свято душі, але треба було вибирати спеціалізацію та визначатися. Це було нестерпно, мене зовсім не приваблював психоаналіз, вірніше приваблював, але в ньому було щось важке, директивне і якийсь надто довгий процес навчання (мінімум 5 років).

Аналітична психологія Юнга набагато більше відповідала моїм схильностям і здібностям, оскільки працюючи у цьому напрямі, я змогла б задіяти свою пристрасть до літератури та міфопоетичної мови. Але на жаль, фахівців, у яких можна було вчитися, на той час практично не було. І тоді я вирішила не обирати між цими двома напрямками, а піти іншим шляхом.

Так я обрала навчання психодрамі, яка не має такої глибини, як психоаналіз та аналітична психологія Юнга. Зате вона вчить висловлювати свої почуття та емоції. Крім того, для мене було важливо у кого навчатися, тому я обрала Інститут групової та сімейної психотерапії в Москві, яким керував Л.М. Кроль, і де Є.А. Михайлова набирала курс психодраматистів.

Забігаючи наперед, скажу, що психодраму я так ніколи і не практикувала, натомість на 4 роки я поринула у захоплюючий світ психологічної роботи, яку через деякий час залишила заради іншої професії.

У всіх цих непростих виборах мною рухав інтерес. Іншими словами, якщо у вас є інтерес до чогось, і у вас, як то кажуть, йде на це енергія – обов’язково пробуйте, тільки пропустивши щось чи когось через себе, можна зрозуміти ваше це чи ні.