Час – обмежений, тому дорогоцінний ресурс.
У деяких філософіях, наприклад, китайської, індуїстської, буддистської, час циклічний.
Ескімоси Бафінової Землі одним і тим же словом uvatiarru позначають і віддалене минуле, і віддалене майбутнє.
У цих культурах час як йде, а й постійно приходить. Воно довкола нас, воно оновлюється, як повітря, яким ми дихаємо.
У традиційній японській релігії синто час теж циклічний. Але з 1868 р. Японія докладала надлюдські зусилля, намагаючись наздогнати Захід. І сьогодні японці скоюють самогубства навіть частіше, ніж європейці.
У західній традиції час лінійний: це стріла, що невблаганно летить з пункту А в пункт Б. Християнська культура вимагала і вимагає від людини використовувати на благо кожен момент життя. Бенедиктинці дотримувалися найсуворішого розкладу, інакше, мовляв, «диявол знайде роботу для пустих рук».
У ХІХ ст. Чарльз Дарвін у стислій формулі висловив одержимість нашої цивілізації, нашу потребу вичавити якнайбільше з кожної хвилини: «Людина, здатна даремно витратити хоча б годину, не розуміє сенсу життя».
У нас є вибір, як відноситься до часу, який ми маємо…
Ми повинні самі визначити той темпо-ритм, який нам потрібний, щоб бути щасливими та здоровими.
Це не просто, але необхідно.
Для тих, кому це важливо, ми проводимо програму “Порядок у житті” в індивідуальному форматі.
Приєднуйтесь.
