Кожні 7 років я змінюю кар’єру чи напрямок своєї діяльності. Не завжди це проходить легко і гладко, але щоразу я переконуюсь, що те, що сталося на благо.
Поділюсь з вами перипетіями свого життєвого шляху.
Починаючи зі школи у мене було два захоплення – література та історія. Читала я завжди багато і захлинаючись, і правду кажучи, мені це подобалося набагато більше, ніж спілкуватися і взаємодіяти. Мабуть, так давалася взнаки моя інтровертована природа. Зрозуміло, тоді я ще не знала такого слова, оточуючі мене однолітки вважали мене надто розумною і серйозною, звичайно, це мене зачіпало, але мені насправді було з ними нецікаво.
Коли потрібно було вибирати професію, я прямо мучилася вся, тому що любила однаково і літературу, і історію. На жаль, переміг прагматизм, я вступала до ВИШу у 90-ті роки, світ руйнувався, історія змінювалася на очах, я не ризикнула себе пов’язати з такою неоднозначною матерією як історія, та обрала філологічний факультет.
За що й була пізніше покарана, зате зрозуміла, що міняти щось у житті це природно – про це розповім наступного разу.
